Слово архимандрита Ефрема (Яринко) при наречении его во епископа Бердянского и Приморского

NarechenieВаше Блаженство, Блаженніший Владико і отець!
 Ваші Високопреосвященства та Преосвященства, богомудрі архіпастирі!

 Волею милостивого Бога, рішенням Вашого Блаженства та Священного Синоду Української Православної Церкви нині я, недостойний, покликаний до числа наступників апостольської благодаті. Немає слів, щоб висловити той великий трепет, у якому знаходиться душа моя в цей час, адже не маю чим похвалитись, тільки немочами своїми (2 Кор. 12,5).

 Велич єпископського служіння лякає мене, тому що кому дано багато, від того багато й вимагатиметься, і кому багато довірено, з того й більше зажадають (Лк. 12,48). Людська неміч спонукає мене відчувати священний страх перед майбутнім служінням, але я смиренно покладаюсь і уповаю на милосердя та благодать Божу.

 Усвідомлюю, що при зведенні в архієрейське достоїнство я покликаний взяти на себе не тільки честь, належну святительському сану, але набагато більше – євангельське ярмо Христове. Уже багато років, з того дня, як я вирішив прийняти чернецтво, немає в мене іншого бажання, окрім як іти за Христом. Він сказав: «Якщо хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе і візьме хрест свій» (Мф. 16,24). Сам Великий Пастиреначальник не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити іншим і віддати душу Свою для спасіння багатьох (Мф. 20,28). Він показав нам приклад того, що єпископське служіння має бути істинно смиренним.

 З ранніх років я відчув бажання іти шляхом Христовим. Мої перші духовні кроки розпочались у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі міста Хуст-Городилово, де, в свій час, подвизався відомий Карпатський подвижник – преподобний Іов Угольський. Усвідомлюючи своє покликання, я в ранньому віці прийняв чернечий постриг. Хоч і не відчував я у собі достатнього досвіду, проте з покорою прийняв благословення священноначалія відновлювати чернече життя у древньому Тереблянському Спасо-Преображенському чоловічому монастирі. Важкість та відповідальність даного послуху дали мені можливість зрозуміти, що «сила Божа в немочі звершується» (2 Кор. 12,9).

 Промисел Божий проявляється в житі людини у всьому. В цьому промислі також особлива турбота Божої Матері. Приймаючи чернечий постриг, я віддав себе під опіку Пресвятої Богородиці – заступниці і покровительниці ченців. Протягом всього життя відчуваю Її Материнську любов і турботу. І у ці хвилюючі і важливі дні, коли звершуватиметься моя П’ятидесятниця, вірю, що і всі наступні дні мого земного життя і служіння пройдуть під Її благодатним Покровом.

 Втіхою для мене були архіпастирські настанови і слова Вашого Блаженства. Ваші повчання і працелюбність завжди спонукали до повної самовіддачі – відповідального служіння Святій Православній Церкві.

 Дякую Богу, що на моєму життєвому шляху я зустрів істинних пастирів, спілкування з якими збагатило мене дорогоцінним духовним досвідом.

 Особливу подяку хочу скласти Високопреосвященнішому Марку, архієпископу Хустському і Виноградівському, який наставляв мене як намісника монастиря і секретаря Хустської єпархії. Керуючись його мудрими порадами та прикладом розсудливості, я отримав досвід облаштування церковного життя, який, маю надію, допоможе мені в моєму служінні Церкві Христовій.

 Ваше Блаженство, всечесні архіпастирі! Прошу Вас особливо піднести за мене свої молитви, щоб Божественна благодать, яка «нємощная врачуєт і оскудєвающая восполняєт», допомогла мені пронести хрест цього відповідального служіння непорочно і дати добру відповідь на Страшному Суді Христовому за той дорогоцінний талант, який вручається мені в єпископській хіротонії.